ГАЛЬЧЕВСЬКА Г.С.(м. Вінниця) ЕТНОГРАФІЧНА КОЛЕКЦІЯ ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Основний фонд Вінницького краєзнавчого музею нараховує 71803 одиниці збереження.

Значне місце у фондовій колекції займають предмети побуту та етнографії, число яких складає 1858 одиниць збереження, що інформують про походження, етнічну історію, господарську діяльність, побут і культуру народів Поділля.

КОВАЛЬ О. I. (м. Гнівань Тиврівського р-ну) З ІСТОРІЇ ОБРОБІТКУ КАМЕНЮ В м. ГНІВАНІ

Обробіток каменю належить до рідкісного промислу. Одним із центрів монументально-меморіальної пластики, декоративного оздоблення, виробів садово-паркової архітектури є Гнівань.

Район кристалічних порід Побужжя від Вінниці, Гнівані до Печери має багато петрографічних та геологічних особливостей, що значно відрізняють його від інших дільниць кристалічної смуги. Цей район має багато ознак палеовулканічної діяльності.

ЯВОРСЬКА О.Г.(м. Вінниця) ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ФАРБ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ ПОДІЛЛЯ

У південно-східній частині Поділля, де нині розташована Вінницька область, історія використання природних барвників сягає найдавніших давен. Про це свідчить, наприклад, масове поширення на цій території орнаментованої кераміки у поселеннях трипільської культури (IV—III тис. до н. є.). У фондовій колекції Вінницького краєзнавчого музею є трипільський посуд, розмальований чорною, червоною та білою фарбами. Крім гончарства, з використанням природних фарб пов'язано оздоблення житла, виготовлення одягу та взуття.

ДАНИЛЮК А. Г. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ОЗДОБЛЕННЯ В ІНТЕР'ЄРІ ТРАДИЦІЙНОГО ЗАХІДНО-ПОДІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА.

Традиційне народне житло Західного Поділля відзначається не тільки мальовничістю свого зовнішнього вигляду, але й багатством інтер'єру, оздобленого з мистецьким смаком. На формування його вплинуло архітектурно-художнє завершення житлових будівель, зведених з глини, соломи: планування їх; традицій розміщення предметів побуту в приміщеннях.

Косаківський В. А. "ПІЗНЬОТРИПІЛЬСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ ЧЕЧЕЛЬНИК НА ПОБУЖЖІ"

Під впливом антропогенного фактору в останній час нищиться цілий ряд пам'яток з стародавньої історії України. В зв'язку з цим особливо актуальним стає дослідження археологічних пам'яток, які зникають першими.
Однією з таких пам'яток є пізньотрипільське поселення Чечельник. Маловивченість пізньотрипільських поселень в даному регіоні Побужжя, останні дослідження велись у 1928 році1, а також, у зв'язку з тим, що пам'ятка руйнується (цукровим заводом, відгодівельним радгоспом), актуальність вивчення і публікації результатів подвоюється.
Поселення (рис. 1) — розташоване на лівому березі річки Савранки (правої притоки Південного Бугу), на південному схилі пагорба. З його північно-східного боку протікає невеличкий струмок, що впадає в р. Савранку. Із заходу поселення захищене глибоким яром, який підходить майже до річки. Лише на невеликій ділянці на північному заході є неширока неукріплена смуга, якою без особливих перешкод можна потрапити на поселення.