|
Статті автора сайту
[2]
Невеликий особистий внесок у дослідження архітектури подільського регіону.
|
| Регіональні дослідження [19] |
| Подільська старовина [6] |
| Головна » Статті » Статті автора сайту |
| Б. М. Сауляк РОЗВИТОК НАРОДНОГО ЖИТЛА НА ПОДІЛЛІ (ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ) Історія розвитку народної архітектури Поділля являє собою невід’ємну складову історичного процесу становлення всієї етнографічної науки і водночас є одним із шляхів пiзнання її витокiв, особливостей, сутностi. Як окремий напрямок історико-культурних досліджень вона почала формуватися у кінці ХІХ століття. Але відомості з історії народної архітектури протягом значного часу подавалися не окремо, а в загальнодержавному змісті з причин довготривалої підпорядкованості української науки російській. Виокремлення наукових досліджень з історії житла різних історико-етнографічних регіонів, зокрема і Поділля, в окремий науковий напрям стало закономірним явищем і етапом в розвитку незалежної української науки. Дослідження його витоків, особливостей як окремого соціокультурного явища, набуває особливого сенсу в зв’язку прагненням відобразити історичний розвиток житлобудування всієї України [1, с. 3]. Включення історико-архітектурних досліджень Поділля в загальнокультурний контекст української держави, сприятиме розвитку цього напряму в цілому. Дана стаття присвячена спробі висвітлити той внесок, який зробили у вивчення проблеми дослідники історії розвитку народної архітектури Поділля, розглянути і оцінити їх наукову історико-архітектурну спадщину. Найдавніші відомості про житло маємо з епохи неоліту. Значний внесок у дослідження цього періоду на території України зроблено В. М. Даниленком у праці «Неолит Украины». В ній певна увага приділяється житлу буго-дністровської культури. Це були здебільшого наземні однокамерні споруди, з плетеним та обкиданим глиною каркасом і двосхилим дахом [2, с. 165]. Однією з найбільш досліджених енеолітичних археологічних культур на території Поділля є трипільська культура. На сьогодні існує досить багато праць, де розкривається житлобудування трипільців, як в загальному, так і на прикладі окремо взятих поселень. Однією з таких є робота В. Г. Збеновича «Поселение Бернашевка на Днестре». Характерезуючи це ранньотрипільське поселення автор звертає увагу на те, що всі житла тут доволі примітивні по конструкції. Як правило вони будувались без попереднього планування на місцевості. За розмірами автор поділяє їх на три групи: малі (25 - 30 м2), середні (50 м2 ), великі (100 м2 і більше), при цьому вказуючи і на особливості їх планування [3, с. 58]. Важливою є також монографія цього ж автора «Ранний этап трипольской культуры на территории Украины», в якій зазначається, що майже всі ранньотрипільські споруди були однокамерними [4, с. 35]. Характеристиці інтер’єру жител поселення середнього етапу трипільської культури Кліщів на Поділлі присвячена стаття І. І. Зайця «Интерєр жилищ трипольского поселения Клищев», тут зазначено про однотипність будівництва всіх розкопаних жител. Це наземні прямокутні глинобитні житла, побудовані без фундаменту, до деяких з них були прибудовані господарські споруди, що виконували функції комори. Також у статті шляхом розрахунку площі жител і кількості печей для приготування їжі, встановлено кількість жителів, що проживали на поселенні – близько 400 – 480 чоловік [5, с. 69 - 73]. Більш детальний опис жител цього поселення подається в монографії цього ж автора, яка написана разом із С. М. Рижовим. Тут характеризуються всі шістнадцять повністю розкопаних та досліджених жител [6, с. 6 – 64]. Цінною є стаття С. О. Гусєва та І. І. Зайця «Трипільське поселення Ворошилівка на Південному Бузі» в ній зазначається, що житла на поселенні розташовувалися без чіткого плану, довільно одне відносно одного та поділялися на три типи. Перший тип характеризується спорудами невеликої площі (20-25 м2), зведеними безпосередньо на земляній долівці за допомогою дерев'яного каркасу. Другий тип - багатокамерні будинки, площею 40-60 м2. Третій тип наземних споруд - невеликі будівлі, площею до 9 м2, що зводилися на периферії поселення [7, с. 53 - 54]. Більш ґрунтовніша за змістом монографія С. О. Гусєва, яка присвячена характеристиці середньобузької локально територіальної групи трипільської культури. Велику увагу тут звернено на два види споруд, що були поширені на досліджуваній території – наземні та заглиблені. Спочатку частіше будувалися землянки і напівземлянки, пізніше стали переважати наземні житла, які були схожі між собою конструктивно, але мали різні розміри [8, с. 88]. Серед історико-архітектурних робіт останніх років особливої уваги заслуговує праця «Давні поселення України» написана колективом авторів - М. Ю. Відейком, Р. В. Терпиловським, В. С. Петрашенком, що містить певні відомості і про житлобудування на території подільського регіону. Вона охоплює період майже в сім тисяч років – з шостого тисячоліття до н. е., починаючи з трипільської культури, по ХІІІ століття – період Київської Русі. Зібрано інформацію про ландшафтно-топографічні умови розташування поселень, їх планування, укріплення. Наведено приклади основних типів житлових, побутово-господарських та ремісничих споруд, описано садиби, культові та громадські місця [9, с. 10 - 159]. Особливості житлобудівництва у ранньоскіфський час, на прикладі Немирівського городища, подаються і статті Г. І. Смирнова «Грунтовые постройки округлой формы в лесостепном междуречье Южного Буга и Днестра в раннескифское время: местные строительные традиции или новации». Автор зазначає, що загальним для всіх жител на городищі є землянковий тип, правильна округла форма, щільно втрамбована глиняна підлога та наявність багаття або печі. Звертається увага також і на те, що на всьому Немирівському городищі не знайдено жодної господарської ями [10, с. 83]. Описуючи пізньоскіфське селище Сорока П. І. Хавлюк на прикладі трьох досліджених напівземлянок, показує розвиток житлобудування на поселенні, зазначаючи, що тут будували дерев’янно-каркасні стіни з обмазуванням їх глиною [11, с. 34 - 54]. Цим же автором написана стаття «Пам’ятки зарубинецької культури на Побужжі» де подається коротка характеристика жител на двох зарубинецьких поселеннях - Мар’янівка та Носівці. Спільними для яких були наземні та напівземлянкові житла із стінами з хворосту, обмащені глиною. В центрі таких жител споруджувалося наземне вогнище або глиняна піч [12, с. 95]. Б. В. Магомедов досліджуючи черняхівські пам’ятки Південного Побужжя на прикладі поселень Шершні та Курники, коротко характеризує розкопані залишки згорілих наземних глинобитних жител. Найбільше з них мало розміри 6,9 – 9,3 м. Всередині знаходилась господарська яма та багаття, яке обкладалося камінням [13, с. 144]. Відомості про слов’янські поселення VIII – початку IX ст., що розташовані по р. Південний Буг, вміщені в статті П. І. Хавлюка. Особливістю жител на цій території автор вважає зрубні стіни, оскільки відсутні сліди стовпових ям та неможливо визначити місцезнаходження та влаштування входу [14, с. 116 - 126]. А. І. Мусевич характеризуючи житлобудування Середнього Подністров’я у V ст. н. е. на матеріалах ранньослов’янських поселень Бернашівка і Бакота намагався подати не тільки реконструкцію жител у всіх основних елементах, але і засвідчити про подальшу еволюцію житлового будування. Це стало можливим завдяки відкриттю 49 житлових і господарських об’єктів на селищі Бернашівка, що відповідають чотирьом періодам існування: житла рубежу та перших століть нашої ери, об’єкти кінця ІІ – початку V ст. н. е, житла V ст. н. е. і житлові об’єкти VІ – початку VІІІ ст. н. е. [15, с. 183]. Важливе значення для вивчення ранньослов’янського житла на Поділлі має також стаття О. М. Приходнюка «Раннеславянское жилище на Подолии». В ній зазначається, що це прямокутні чи квадратні приміщення площею 9 – 23 м2 з основою, заглибленою в ґрунт на 0,6 – 1,5 м. Для яких характерні печі-кам’янки, відкриті багаття, материкові лежаки, припічні і господарські ями. Цей час на думку дослідника є початком виникнення багатокамерності жител [16, с. 37]. Більш повнішою є монографія цього ж автора «Слов’яни на Поділлі (VІ – VІІ ст.)», де в першому розділі на основі археологічних матеріалів показується значний успіх у розвитку житлового будівництва слов’янського населення на цій території. Зокрема, зазначається про виникнення в цей час планової структури внутрішньої будови житла, вироблення основних прийомів зрубного будівництва, яке збереглося на Поділлі до початку ХІХ ст., зроблено перші спроби переходу до глинобитних стін, що набули поширення в наступний час [17, с. 26]. Коротко розвиток житлового будівництва слов’ян на території всієї України і Поділля зокрема, подано в книзі В. Д. Барана і Я. В. Барана «Походження українського народу». Тут в світлі розкриття процесів становлення і розвитку слов’ян показується еволюція їх житлобудування [18, с. 35 - 131]. Серйозний крок у вивчені давньоруського житла загалом і подільського зокрема зробив П. А. Раппопорт, який у своїй праці «Древнерусское жилище» чітко вказав на виражений процес зміни типів жител, їх конструкції, планової організації та доводить, що в давнину різні типи жител не існували на одній території, а витісняли одне одного. В своїй праці дослідник також подає список всіх слов’янських поселень розкопаних до 70-х рр. ХХ ст. серед яких і подільські, такі як: Самчинці, Семенки, Кочурів, Коржівка, Лука Врублівецька, Червоне, Городище [19, с. 17 - 132]. У своїй роботі «Історія лісостепового Подністров’я та південного Побужжя» І. С. Винокур на основі археологічних матеріалів і писемних історичних джерел розкриває історію заселення Подністров’я та Південного Бугу (основним чином це землі Поділля) від кам’яного віку до середньовіччя. Безперечно дослідження було б неповним без розгляду історії житлобудування різних культур, тому автор коротко розкриває його від бугодністровської культури до давньоруських городищ [20, с. 21 - 93]. Історія розвитку народної архітектури XIV – XVIII ст. в науковій літературі висвітлена недостатньо і потребує окремого дослідження. В кінці XIX ст. почали з’являтися перші наукові праці в яких подавалася характеристика народного житла України, в тому числі й Поділля. Однією з таких є робота П. П. Чубинського «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край…». У сьомому томі цього видання містяться певні етнографічні матеріали про житлобудування в Подільському регіоні, зокрема зазначається про значний дефіцит дерева та лози: «рублена хата вважається розкішшю в усьому південному краї», відсутність лози відображувалася на матеріалі огорож, які тут були здебільшого кам’яні [21, с. 392]. На деякі типи подільських жител звертає увагу у своїй роботі «Народное искусство подольских украинцев» А. Зарембский, де аналізуються житла Могилівського та Кам’янець-Подільського районів. Вказується на надзвичайну красу настінних розписів та їх зв'язок з іншими видами народного мистецтва, зокрема з вишивкою, різьбленням і особливо з орнаментом на кераміці [22, с. 14 - 27]. Важливим етапом у вивченні народного житла південних районів Поділля стало написання у 1945 – 1947 рр. кандидатської дисертації В. П. Самойловичем «Народное жилище Подольщины» [23]. Локальним особливостям народного житла південних районів Поділля присвячена стаття Т. В. Косміної, де описується його розвиток від найпростіших однокамерних напівземлянок «бурдеїв» до наземного трикамерного житла типу - хата + сіни + хата. Також на великій кількості дослідженого матеріалу авторка показала влаштування екстер’єру та інтер’єру які характерні для цього регіону, звертаючи увагу на те, що зовнішні стіни, як правило, не малювали, їх мазали і білили, а призьба і тильна стіна хати підводилися жовтою глиною [24, с. 30]. Певне місце інтер’єрні тканини подільської хати займають в роботі С. Й. Сидорович «Художня тканина Західних областей УРСР», тут здійснено їх класифікацію за побутовим призначенням і описаний орнамент [25, с. 55 - 127]. Детальна характеристика народного житла Поділля подається в монографії Т. В. Косміної «Сільське житло Поділля. Кінець ХІХ–ХХ ст.». Це перше широко узагальнююче дослідження народної архітектури подільської історико - етнографічної зони в якому розглядається народне будівництво як в історично-етнографічному, так і в історично-практичному аспектах: історія населення краю, особливості місцевих та природних умов, міжетнічні взаємини українців із сусідніми народами [26, с. 17 - 187]. Л. В. Прибега досліджуючи питання охорони та реставрації народної архітектури України основну увагу звертає на типологічні, конструктивно-художні особливості народного житла. Подаючи основні типи традиційних будівель села всіх регіонів України ХІХ – початку ХХ ст. автор зазначає, що трьохкамерний тип житла розповсюдився на території Поділля протягом ХІХ ст. [27, с. 15]. Набагато ґрунтовнішою є монографія В. П. Самойловича «Народное архитектурное творчество Украины», де автор розглядає особливості планування, конструктивного вирішення та художнього оздоблення житла, господарських споруд, розкриває основні принципи творчого методу народних майстрів і декоративно-художні традиції, що склалися в народному будівництві, зокрема і подільського регіону. Значну увагу в дослідженні звернено на народну архітектурну творчість радянського періоду [28, с. 9 - 334]. Відомості про традиційне житлово-господарське будівництво західноподільського регіону подані в статті А. Г. Данилюка «Традиційне житлово-господарське будівництво на Західному Поділлі», зокрема звернено увагу на найбільш характерне для західного регіону глиносолом’яне будівництво з широким застосуванням дерев’яного каркасу, особливості забудови двору та принципи архітектурно-художнього вирішення хати [29, с. 395 - 401]. Узагальнюючий матеріал про народне житло Поділля вміщено в розділі «Житло» колективної монографії «Поділля. Історико–етнографічне дослідження» підготовленому Т. В. Косміною, І. Ф. Гребенем та О. Ю. Косміною. Тут висвітлено питання етнічної виразності, обрядів пов’язаних з будівництвом сільського житла і проблеми екології традиційного житла [30, с. 236 - 260]. В. П. Струманський у своїй роботі «Народознавство Поділля» в одному з розділів присвячених народній архітектурі зібрав і систематизував велику кількість праць по історії народного житла Поділля періоду кінця ХІХ – початку ХХ ст. [31]. Важливе значення для вивчення народної архітектури України загалом і Поділля зокрема мають збірники польових досліджень проведених молодими дослідниками на початку ХХІ ст. Одним з таких є збірник «Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження», де у другому розділі вміщено роботи К. Афанасьєвої, Т. Баландюк, І. Галюк, Л. Димінської, І. Єнікеєвої, І. Осипової, І. Комар, Ю. Костюченко, О. Нагайчук, Л. Озеранської, Н. Садової про житлобудування подолян на прикладі окремо взятих сіл [32, с. 21 - 45]. Короткий огляд праць з історії подільської народної архітектури показує, що попри значнi напрацювання з окремих питань, цілісної картини розвитку житлобудування подільського регіону, котра врахувала б і систематизувала усі (або принаймні основні), аспекти цього процесу - немає. Таким чином, виникає необхідність проведення широкомаштабного всебічного вивчення історичного розвитку народної архітектури на подільських теренах. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Гончаренко М. Е. Становлення історичних досліджень архітектури України (кінець XIX - початок XX століть) // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури.- К., 2000. – 18 с. 2. Даниленко В. Н. Неолит Украины. – К., 1969. – 260 с. 3. Збенович В. Г. Поселение Бернашевка на Днестре. – К., 1980. – 178 с. 4. Збенович В. Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. – К., 1989. – 222 с. 5. Заец И. И. Интерєр жилищ трипольского поселения Клищев // Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине: Тезисы докл. I полевого семинара – Тальянки, 1990. – С. 69 – 73. 6. Заец И. И., Рижов С. Н. Поселение трипольской культуры Клищев на Южном Буге. – К., 1992. – 175 с. 7. Гусєв С. О., Заєць І. І. Трипільське поселення Ворошилівка на Південному Бузі // Подільська старовина. – Вінниця, 1993. – С. 53 – 77. 8. Гусєв С. О. Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу IV – ІІІ тис. до. н. е. – Вінниця, 1995. – 303 с. 9. Відейко М. Ю., Терпиловський Р. В., Петрашенко В. С. Давні поселення України. – К., 2005. – 190 с. 10. Смирнова Г. І. Грунтовые постройки округлой формы в лесостепном междуречье Южного Буга и Днестра в раннескифское время: местные строительные традиции или новации // Давня і середньовічна історія України (історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський, 2000. – С. 80 – 93. 11. Хавлюк П. І. Пізньоскіфське селище Сорока // Археологія. - 1979. - № 29. – С. 34 – 54. 12. Хавлюк П. І. Пам’ятки зарубинецької культури на Побужжі // Археологія. - 1971. - № 4. - С. 84 – 96. 13. Магомедов Б. В. Черняховские памятники Южного Побужжья // Труды международного конгресса археологов – славистов. - К., 1988. - Т. 4. – С. 144 – 148. 14. Хавлюк П. И. Славянские посения VIII – начала IX века на Южном Буге // Археологический сборник.– Л., 1962. - Вып. 4. – С. 116 – 126. 15. Мусевич А. І. Житлобудування у населення Середньго Подністровя V ст. н. е. (за матеріалами розкопок Бернашівського і Бакотського селищ) // Давня і середньовічна історія України (історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський, 2000. – С. 180 – 190. 16. Приходнюк О. М. Ранньослов’янське житло на Поділлі // Археологія. – 1971. - № 3. – С. 26 – 37. 17. Приходнюк О. М. Слов’яни на Поділлі (VІ – VІІ ст.). – К., 1975. – 154 с. 18. Баран В. Д., Баран Я. В. Походження українського народу. – К., 2002. – 403 с. 19. Раппопорт П. А. Древнерусское жилище // Археология СССР (Свод археологических источников). – Л., 1975. – Вып. Е1–32. – 178 с. 20. Винокур І. С. Історія лісостепового Подністров’я та південного Побужжя. – К., 1985. – 124 с. 21. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Иператорским русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собрание д. чл. П. Чубинским. - СПб. 1877. - Т. 7. - Ч. 2 – 648 с. 22. Зарембский А. Народное искусство подольских украинцев. – Л., 1928. – 48 с. 23. Самойлович В. П. Народное жилище Подольщины. Дисертация на соискание ученой степени кандидата аритектуры. – М., 1945 – 1947. – 168 с. 24. Косміна Т. В. Локальні особливості народного житла південних районів Поділля // Народна творчість та етнографія. – 1973. – №4. – С. 24 - 31. 25. Сидорович С. Й. Художня тканина Західних областей УРСР. – К., 1979. - С. 55 – 127. 26. Косміна Т. В. Сільське житло Поділля. Кінець ХІХ –ХХ ст. – К., 1980. – 192 с. 27. Прибега Л. В. Народное зодчество Украины: охрана и реставрация. – К., 1987. – 102 с. 28. Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество Украины. – К., 1989. – 342 с. 29. Данилюк А. Г. Традиційне житлово-господарське будівництво на Західному Поділлі // Подільська старовина. – Вінниця, 1993. – С. 395 – 401. 30. Поділля. Історико-етнографічне дослідження / Л. Ф. Артюх, В. Г. Балушок, З. Є. Болтарович та ін. – К., 1994. – С. 236 – 260. 31. Струманський В. П. Народознавство Поділля. Хрестоматія. – Вінниця, 1995. – 448 с. 32. Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження. Випуск 1 / За наук. ред. Косаківського В. А. – Вінниця, 2005. – 147 с. | |
| Категорія: Статті автора сайту | Додав: Darkwia (25.10.2009) | |
| Переглядів: 5014 | Рейтинг: 4.0/1 | |
| Всього коментарів: 0 | |
