- Гусєв С. О., Заєць І. І. "ТРИПІЛЬСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ ВОРОШИЛІВКА НА ПІВДЕННОМУ БУЗІ"
- Трипільські поселення Побужжя здавна привертали увагу дослідників. Особливо успішний регіон в плані розвідної роботи. Натепер лише в межах Вінницької області відомо близько 300-т пунктів, причому майже третина з них належить розвинутому етапу культури. Однак, різні за обсягом розкопки проводилися на окремих з них (Немирів1 , Печера2 , Сандраки3 , Тростянець4). На широкій площі розкопаний Кліщів5 .
- З 1975 р. автори ведуть стаціонарні комплексні дослідження поселення поблизу, с Ворошилівка Тиврівського р-ну Вінницької області. За цей час накопичений багатий археологічний матеріал, який дозволяє підготувати статтю узагальнюючого плану.
- Поселення Ворошилівка було відкрите в 1947 р. в ході розвідок експедиції ІА АН України під керівництвом Д. Т. Березовця6 . Воно знаходиться на довгастому (90-100 х 200-210 м) мису правого берега П. Бугу. З північного боку мис обмежений широким пологим яром, з півдня — болотистою низиною. Зі сходу пагорб відділяє болото та невеликий потічок, який ярком (глибиною 7-9 м, шириною 10-30 м) потрапляє в ріку. Західна сторона поселення напільна. Вона, злегка піднімаючись, переходить в широке вододільне плато між П. Бугом та р. Фоса. Над рівнем води мис здіймається на 15-18 м.
- З метою вивчення структури забудови пам'ятника в 1990-91 pp. загоном Інституту геофізики ім. С. І. Суботіна АН України під керівництвом В. М. Голуба проведена геомагнітна зйомка. Складений за її результатами і перевірений розкопками та шурфовкою план дозволяє з високою точністю визначити не тільки розміщення жител, але й їх розміри, орієнтування (рис.1).
- Рис 1. План поселення Ворошилівка за даними геомагнітної зйомки
- Рис 2. План та розріз площадок №2 та №3 поселення Ворошилівка.
- У Ворошилівці житла розташовувалися без чіткого плану, довільно одне відносно одного. Єдине невелике скупчення з 9 площадок зафіксоване з- південного схилу поселенського мису. Подібні «гнізда» відомі на поселеннях етапу ВІ-ВІІ в межиріччі П. Бугу і Дніпрата на пам'ятках верхньо-дністровської локальної групи. В Середньому Побужжі гуртування споруд відмічене в Кліщеві .
- Враховуючи достовірність даних про планування Ворошилівки, визначено коефіцієнт щільності забудови10 пам'ятника середини ВII. Так при площі (s) 8 га відомо 35 наземних жител (n). Коефіцієнт щільності (к), в такому разі, становить 0,23 га/житло. Порівняно мала щільність забудови (наприклад, у Кліщеві, Білозірці він дорівнює 0,1 га/житло) утворилася, очевидно, за рахунок того, що геовимірювальними приладами (ММП-203) не фіксувалися заглиблені споруди, які, нарівні із наземними, функціювали на поселенні.
- Розкопками охоплено всі частини поселення (напільна сторона, центр, околичні схили). При цьому виявлено два основних види споруд — наземні та заглиблені.
- Наземні житла Ворошилівки за своїм місцеположенням в системі забудови, за розмірами та конструктивними деталями поділяються на три типи.
- Перший тип (пл. № 1-5, 7) (рис. 2) характеризується спорудами невеликої площі (20-25 м2), зведеними безпосередньо на земляній долівці за допомогою дерев'яного каркасу. Обмазка залягала в три шари. Верхній і нижній шари, в більшості, ідентичні. В їх масі присутня велика кількість полови та піску. Середній шар виконаний із суміші глини і піску, з обох боків мав 3-4-х сантиметровий тиньк вохристого кольору.
- Як правило, крім невеликої глиняної вимостки, намазаної безпосередньо на землю, в житлах не виявлено деталей інтер'єру (піч, лежанка тощо). Тим не менше, перший тип споруд, вірогідно, слід розглядати як основний житловий будинок малої трипільської сім'ї11, що мешкала на поселенні.
- Другий тип (пл. № 6, 8) (рис. 3) — багатокамерні будинки, площею 40-60 м. Конструктивні особливості найкраще простежені на трьохкамерній споруді № 8 і висвітлені в спеціальній роботі.12 Підкреслимо, що на відміну від площадок першого типу, верхній та нижній шари обмазки восьмої площадки різняться між собою. Верхній шар (глина, січка, пісок), товщиною до 10 см, був отинькований з одного боку сумішшю глини і піску, товщиною до 3-х см. Він добре відділяється рівним пластом від решти глиняної маси. Нижній шар (глина, січка, полова, небагато піску) був досить аморфний, разом з тим, він зберіг відбитки деревини (на однотипній площадці № 6 довжина окремих поперечних обапол досягла 2,6 м). Середній шар (глина, пісок), товщиною до 4-х см, з боків був загладжений і пофарбований червоною вохрою.
- Обмазка верхнього шару, очевидно, пов'язана із східною повздовжньою стіною, середнього — залишки вертикальної перегородки, а нижнього, найвірогідніше, відповідала стелі.
- На площадці № 8 вдалося чітко встановити трьох камерність. Особливо цікава найбільша камера І з вимосткою, зробленою з тонко структурної суміші глини та піску сіро-жовтого кольору. Схожі об'єкти прямокутної форми, широко відомі в трипільських будинках13 та на їх моделях14 , інтерпретуються науковцями як вівтарі або жертовники.
- У Ворошилівці на поверхні вимостки знайдено ножевидну пластинку з білуватого сількретового (остатково-інфільтраційного) кварцитоподібного кременю (рис. 7. 3). Трасологічне визначення показало, що ножем користувалися дуже мало й, в основному, ним різали шкіри, можливо кістки. Не виключено, що тут могли розтинатися туші тварин, можливо в ритуальних цілях. Вимостка, в такому разі, була жертовником (?). Враховуючи це припущення, а також беручи до уваги той археологічний факт, що навколо камери І зосереджувалося велике число зооморфних культових предметів (статуетки, модель житла з ріжками бика (?), миски-«коритця» з букраніями тощо), восьма площадка трактується нами як «святилище», пов'язане з поклонінням тваринам (бику?)15 .
- Схожу конструкцію мала площадка № 6. Тут зібрано небагато предметів утилітарного призначення (знаряддя праці, кістки та ін.).
- Таким чином, будучи розташованим практично в центрі поселення, другий тип споруд мав, швидше всього, громадське призначення.
- Третій тип наземних споруд (пл. № 9) (рис. 4) — невеликі будівлі, площею до 9 м, що зводилися на периферії поселення. Так, площадка № 9 розміщувалася на косогорі східної околиці з перепадом висоти денної поверхні до 2-х (!) м. Обмазка без відбитків деревини залягала одним шаром. Підлога попередньо дещо вирівнювалася і частково обмазувалася тонким (3-4 мм) шаром глини з піском. Поряд із спорудою знаходилося чимало знарядь праці, небагато кераміки і декілька статуеток. Така археологічна обстановка дає підставу трактувати дев'яту площадку як невелику споруду господарського призначення.
- Отже, у Ворошилівці існувало, щонайменше, три типи наземних жител, що вказує на різне функціональне призначення споруд (житлові, культові, господарські).
- Другий вид споруд — заглиблені житла — репрезентований землянкою № 1. Вона була викопана в лесі поряд з площадкою № 5, мала овальну в плані форму, розміром 4 х 3,8 м, глибиною 1,9 м від денної поверхні. Вздовж стін по периметру земляні виступи утворювали своєрідні полиці-лежанки, шириною 35-50 см і такої ж висоти. На дні знаходилася глинобитна піч, зведена над продовгуватою ямою, попередньо заповненою піском, шматками обпаленої глини та фрагментами кераміки.
- Існування в землянці великої купольної печі, зведеної на капітальній підсипці (товщина до 1 м), стелажі-лежанки, інші деталі вказують на те, що споруда функціювала досить тривалий час і разом з наземною будовою складала єдиний житлово-господарський комплекс.
- В ході розкопок Ворошилівки поблизу площадок неодноразово траплялися невеликі заглиблення. Існування ям поряд із залишками трипільських жител іноді пояснюють тим, що поряд бралася глина на його збудову16 , Дійсно, в етнографії глинобитного домобудівництва відомі приклади, коли глину на мазання добували на тому ж дворищі, де зводилася хата або якомога ближче до нього17. Проведені підрахунки по Ворошилівці, де з кожною площадкою сусідствувало по 1-2 ями, не показали будь-якої відповідності у співставленні об'ємів обмазки (V1) та вибранного з ям грунту (V2):
- Безсумнівно, приведені обчислення відносні і не обов'язково вони повинні відбивати реальну картину. Однак диспропорція, наприклад, в першій площадці (6,2 : 0,6) або в дев'ятій (1,8 : 13,0), надто велика. Не виключаючи використання вибраного ґрунту з ям в домобудівництві або ж для будь-яких інших потреб, обмежуватися лише цим поясненням, на наш погляд, замало. Для нас важливіше з'ясувати, яку функцію вони виконували на поселенні. Вважати усі ями господарськими (для відходів), очевидно, неправильно. Археологічні дані дозволяють стверджувати, що в окремих заглибленнях організовувалися робочі місця. Одну з таких майстерень по вторинній обробці кременю виявлено і досліджено на Ворошилівському поселенні.
- №№ площадок V1 (м3)
- V2 (м3)
- Примітки
- 1 6,2 0,6
- 2 5,5 3,75
- 3 4,0 0,2
- 4 5,5 3,5+6,6
- дві ями
- 5 4,3 0,5
- 6 13,9 4,5
- 7 4,0 9,1
- 8 10,1 7,0
- 9 1,8 13,0
- Таблиця 1.
- Майстерня розміщувалася неподалік від площадки № 4, в ямі № 1, діаметром близько 2-х м, глибиною 1,3 м від денної поверхні. Разом з фрагментами кераміки, двома антропоморфними статуетками і невеликою кількістю кісток тварин тут знаходилося 3 крем'яні відбійники, на одному з яких збереглися дрібні крем'яні лусочки, 26 різновеликих камінців. Навколо найбільшого каменю, що знаходився in situ, зафіксовано кілька зламаних крем'яних знарядь праці та більше сотні крем'яних сколів. В таких майстернях, певно, не тільки виготовлялися знаряддя праці, а й ремонтувалися пошкоджені або перероблялися на нові інструменти. У Ворошилівці виявлено чимало таких, які мали 2-3 переробки.
- Використовувалися ями і як культові місця. На описуваному поселенні в ямі № 2 (поблизу площадки № 4), розміром 3 х 2,8, глибиною 0,8 м від денної поверхні, на дні містилися залишки багаття (можливо була глиняна вимостка під ним). Тут же знаходився великий камінь, навколо якого зосереджувалися розвал кухонного горщика, кістки бика (в т. ч. щелепа), 14 глиняних конусів, кілька «хлібців» та уламки 93-х антропоморфних статуеток. Поламаність трипільських фігурок, на думку С. М. Бібікова, пояснюється уявленнями стародавніх землеробів, пов'язаними з ідеєю умираючого та воскресаючого божества18 , як одного з проявів головного ранньоземлеробського культу — культу родючості.
- Подібну археологічну обстановку відкрито в заглибленнях цілого ряду інших середньобужских пам'яток, зокрема в Немирові19 , Вербівці І20.
- Отже, ями слід розглядати як одну із складових трипільського поселення, де нарівні з наземними та заглибленими спорудами протікало життя трипільців. Можливо т. зв. «хаотична» система забудови пам'ятників хаотична лише тому, що в її структурі, яку ми відтворюємо, не враховані землянки, напівземлянки, ями. На наш погляд, питання остаточно проясниться лише після розкопок поселень широкими площами.
- Чимале число знахідок знарядь праці розкриває картину основних занять мешканців поселення. Переважна більшість доступних нам ворошилівських інструментів виготовлялася з кремню. Колекція нараховує 568 екз.
- З них на пластинах правильної геометричної форми — 28%, на відщепах — 52%. Решта (20 відсотків) складають луски та сколи. Робочі краї знарядь формувалися ретушуванням з боку спинки (88 %) та різцевим сколом (12%). Особливістю ворошилівської крем'яної індустрії є високо розвинута техніка довгої струминкової ретуші21 .
- Типологічно в наборі виділені скребки на пластинах (64% усіх крем'яних знарядь) (рис. 5), скребки на відщепах (6%) (рис. 6, 16-19), ножі на пластинах (1,5%) (рис. 7), різці (1%), сверла - проколки (4%) (рис. 8), наконечники до стріл (0,02%) (рис. 6, 1-15). Решта інструментів (23,48%) використовувалися в роботі без спеціального оформлення робочих частин.
- Функціональне призначення крем'яних знарядь окремих комплексів Ворошилівки (пл. № 2-5) визначено за допомогою трасологічного аналізу (Н. М. Скакун) (табл. 2).
- Кремінні знаряддя
- Кількість %
- Ніж 45 11,5
- Скобель-струг 21 5,4
- Пилка 8 2,0
- Вкладиш до серпа
- 6 1,5
- Скребок 89 22,7
- Ретушер 4 1,0
- Сверло 16 4,0
- Сокира 1 0,25
- Проколка 11 2,8
- Не визначено 192 48,8
- Разом 393 100
- Таблиця 2.
- Серед більшості інструментів спостерігається відповідність між морфологією і функціональним використанням (скребки, різці, сверла та проколки). Існували і поліфункціональні знаряддя (скобель-розвертка; вкладиш до серпа-різець; вкладиш до серпа — кінцевий скребок тощо). У Ворошилівці вперше для побужських комплексів виділено групу вкладишів до молотильних дощок (дикань)22.
- На поселенні знайдено небагато рогових та кістяних знарядь (лощила, проколки, мотики). В порівнянні з одночасовими пам'ятками інших регіонів (Подністров'я23) на Ворошилівському поселенні зібрано чимало керамічних прясел та відтяжок, що вказує на поширення прядіння та ткацтва. Нерідко траплялись і зернотерки. Знаряддя праці виступають об'єктивним свідченням направленості господарства трипільських мешканців Ворошилівки. їх основним заняттям було землеробство та скотарство. Це підтверджують і спеціальні аналізи.
- За даними палеоетноботанічного визначення численних відбитків зернівок (Г. О. Пашкевич), у Ворошилівці культивували пшеницю двозерянку, пшеницю однозернянку, ячмінь плівчатий.
- Остеологічні дані показують видовий набір ворошилівського стада (визначення В. І. Свистуна, О. П. Журавльова та О. У. Маркової) по комплексах площадок № 2-7): (Табл. 3).
- Вид
- Кількість кісток
- Кількість особин
- %
- Бик домашній
- 127 16 32,8
- Коза-вівця 12 5 7,5
- Свиня домашня
- 49 15 22,3
- Кінь 2 1 1,49
- Собака 1 1 1,49
- Всього домашніх
- 191 38 56,7
- Заєць 1 1 1,49
- Бобер 3 2 3
- Ведмідь 1 1 1,49
- Лисиця 1 1 1,49
- Кабан 16 6 8,9
- Косуля європейська
- 9 5 7,5
- Олень благородний
- 37 9 13,4
- Борсук 1 1 1,49
- Лось 1 1 1,49
- Всього диких
- 72 29 43,3
- Разом 263 67 100
- Таблиця 3.
- В основному, він типовий для середньотрипільських пам'яток24. Хотілося б звернути увагу на порівняно високий показник свині, що зближує Ворошилівку з Кліщевом, де тваринництво мало свинарську направленість25.
- Найчисельнішим видом інвентаря, зібраного у Ворошилівці, є кераміка. Колекція нараховує близько 9 тис. одиниць. За технологічними ознаками вона поділяється на дві групи — столову та кухонну.
- Столовий посуд (79,7% від загальної кількості) виготовлявся з тонкоструктурної суміші глини, шамоту, піску, рідко жорстви. Добрий випал надавав черепку червонуватого або жовтогарячого відтінку.
- За типами сосудів названа група поділяється на амфори біконічних форм з покатими плічками та лійчастими вінцями (рис. 9.1,2); грушеподібні посудини з вузькою горловиною (рис. 9.3,7);кратери з масивними лійчастими вінцями (рис. 10); приземкуваті бомбоподібні кубки (рис. 9.8,9); різновеликі сфероконічні та сферичні миски (рис. 9.10-16); шоломоподібні покришки з високим округлим верхом і злегка відігнутими краями (рис. 9.4,5); «біноклі» з широкополими сферичними раструбами та яйцеподібними тулубами (рис. 12) тощо.
- Абсолютна більшість столових посудин (72,2%) мали монохромний чорнофарбовий або темнобрунатий розпис. Основною орнаментальною схемою керамічного комплексу поселення Ворошилівка була S- подібна петля (стиль Є за Н. М. Виноградовою 26).
- Вона виступає універсальним сюжетом, яким прикрашалися амфори (рис. 9.1,2), грушеподібні сосуди (рис. 9.3,7), кратери (рис. 10), кубки (рис. 11.2), миски (рис. 9.12) — тобто більшість столових форм, що побутували на поселенні. S- подібною петлею була розписана і модель житла (рис. 18.2).Як основний знак, S- подібна петля в різних трактовках доповнювалася ланцюжками овалів, з'єднаних тонкими лініями (рис. 9.2) під вінцями (рис. 11.2).
- Не менш розповсюдженою була «лицьова» схема. Вона виконувалася на опуклобоких амфорах (рис. 11.5), бомбоподібних кубках (рис. 9.8), «біноклях» (рис. 12.3). «Лицьові» зображення, що зустрінуті на посуді пам'яток Середнього Побужжя, в тому числі і Ворошилівки, Т. М. Ткачук виділив в окрему територіальну групу27. Чотири овали в негативі і горизонтальні лінії всередині незмінно присутні в орнаменті. Двома метопами вони займали майже всю поверхню посудини. Варіативність проявлялася в знаках між «ликами». Для Ворошилівки найчастіше міжметопне поле залишалось незаповненим або мало тонкі вертикальні лінії. Іноді тут присутні подвійні діагоналі, що йдуть навхрест (X).
- Частина «лицьового» сюжету, зокрема верхня пара овалів («очі»), зображувалися ззовні на широких лійчастих вінцях кратерів (рис. 10.2,3). Окремі «очі» мали круглі чи видовжені «чоловічки» (рис. 10.3).
- Крім S- подібної петлі та лицьового орнаменту, для Ворошилівки характерний розпис у вигляді подвійного горбика (рис. 9.9), «комет» (рис. 9.11,14,15) інші сюжети.
- Практично кожна з названих схем на деяких посудинах (7,4%) мала окантовку тонкою білою лінією. Можливо, таким способом виділявся посуд, задіяний в культових церемоніях, оскільки білу обводку мав розпис моделі житла — культового виробу.
- Червона фарба у Ворошилівці не відмічена жодного разу.
- Кількість столового посуду із заглибленим орнаментом на даному пам'ятнику мінімальна (0,06 %). В основному так прикрашалися грушеподібні посудини зі «зрізаними» вінцями. Заглиблення наносилися неглибокі (1-3 мм) і неширокі (2-4 мм), мали в перетині округлу форму.
- Група кухонної кераміки Ворошилівки (20,3%) репрезентована широкогорлими горщиками з прямими або злегка відігнутими назовні вінцями. Вони ліпилися із глини, до якої додавався пісок, шамот, жорства. Як особливість пам'ятки, тут відмічено невелику кількість кухонної кераміки, в масі якої присутні рослинні домішки. Посередній випал надавав посудинам сірого, темно-сірого, коричневого кольору.
- Кухонні горщики оздоблювалися по вінцях навскісними насічками (рис. 13.2,7), овальними вдавлинами (рис. 13.4,5; 14.4,8). Плічки прикрашалися гірляндами дуг (рис. 13.1,5; 14.4-6), наліпами у вигляді декоративних ручок, вдавлинами пальцем (рис. 13.8; 14.1,6).
- Чимало у Ворошилівці зібрано мініатюрного посуду. В основному, він повторює форми, а, подекуди, і орнамент своїх великих прототипів.
- Складний і багатогранний духовний світ мешканців Ворошилівського поселення в певній мірі розкривають знахідки культових предметів. Серед них найбільше антропоморфної пластики (152 екз.) Практично всі фігурки фрагментовані, причому переважають нижні частини (56,9% від загального числа колекції). На уламки з голівками та тулуби припадає відповідно 17,2 та 25,9 відсотків.
- Абсолютну більшість пластики (87,5%) складають статуетки на веретеноподібній ніжці, класифіковані А. П. Погожевою як підтип С228 .Їм притаманна дископодібна сплющена голівка, приплюснутий торс, злегка витягнуті в боки наліпи — «руки». В районі очей, плечей та тазу трапляються наскрізні отвори.
- Фігурки ступкоподібного типу (підтип С3 за А. П. Погожевою) займають незначну частину ворошилівської колекції (3,9 %).
- Загалом, пластика Ворошилівки виділяється бідністю оздоблення фігурок. Лише 6 з них були суцільно пофарбовані в червоний колір (рис. 16). Рідко заглибленнями передавалися підвіски навколо шиї (рис. 15.6), своєрідний «фартушок» спереду ніг (рис. 16.2). Фрагмент нижньої частини статуетки з чорнофарбовим розписом (рис. 15.5) потрапив у Ворошилівку, очевидно, з пам'яток типу Володимирівки, де такий декор домінує29.
- Рис 5.Крем'яні знаряддя праці на пластинах поселення Ворошилівка. Скребки.
- Рис 6. Крем'яні знаряддя праці поселення Ворошилівка. Наконечники до стріл (1-15), скребки на відщепах (16-19).
- Описані фігурки зображають жінку в стоячій позі. До невеликого числа сидячих належить три статуетки (1,9%), причому одна з них — з ознаками чоловічої статі (рис. 15.4), в двох інших стать не позначена. Непоширеність сидячих фігурок у Ворошилівці опосередковано підтверджується відсутністю «тронів-кріселець», які, певно, саме для таких статуеток призначалися30.
- Зооморфна пластика числом поступається антропоморфній ( 55 екз.). Як і антропоморфні фігурки, зооморфні скульптурки досить стилізовані. Найчастіше зображувався бик, голівка якого оформлена защіпом, роги в більшості відламані, і лише окремі статуетки мають «вуха» (рис. 17.2). Тулуб сплюснутий з боків, ніжки спарені, подекуди передана стать (рис. 17.6)
- В цілому, зооморфні статуетки можуть бути класифіковані як бовид-овид типів І та II (за В. І. Балабіною)31.
- Серед інших культових предметів слід назвати «хлібці», вівтарики, глиняні конуси. Особливо рідкісною знахідкою є модель житла (рис. 18), якій присвячена спеціальна робота32.
- Обширна археологічна колекція Ворошилівки дозволяє встановити коло аналогічних пам'яток сусідніх територій. Так, амфори з « лицьовим» орнаментом схожі до посудин з Бринзен VIII33. Бомбоподібні кубки з аналогічною схемою широко відомі в Гарбузині34, Мерешівці-Четецуе35. Посудини такого ж типу, але оздоблені метопним орнаментом з подвійним горбиком знайдені в Незвисько36, Бодаках37, Конівці38. Миски із зооморфним розписом схожі до Володимирівських 39. З названими поселеннями прослідковуються аналогії в антропоморфній та зооморфній пластиці, інших категоріях знахідок.
- Таким чином, Ворошилівку правомірно співвіднести в часі з Володимирівкою, Гарбузином на східних територіях, на заході їй одночасові Бринзени VIII, Мерешівка-Четецує, Незвисько (в. г.).
- В середньому Побужжі Ворошилівка синхронізується із Соснами40 , Селищем. Ці поселення входять до одного типу (ворошилівського), який в даному регіоні репрезентує середину етапу ВІІ. Поки що тут невідомі пам'ятки, що передують ворошилівському типу. На зміну їм приходять поселення типу Немирова.
- Отже, багаторічні комплексні дослідження поселення Ворошилівка дозволили глибше пізнати життєдіяльність трипільських племен Середнього Побужжя на розвинутому етапі культури.
- ЛІТЕРАТУРА
- 1. Гамченко С. С. Спостереження над даними дослідів трипільської культури 1909-1913 pp. // Трипільська культура на Україні. — К., 1926. — Вип. І.— С. 31-42.
- 2. Черныш Е. К. Многослойный памятник у с. Печоры на Южном Буге // АСГЭ. — 1959. — Вып. I. — С. 166-201.
- 3. Лагодовская Е. Ф. Трипольское поселение в с. Сандраки Винницкой области и некоторые вопросы позднего Триполья //КСИА. — 1953. — Вып. 2. — С. 76-77; Ті ж: Пізньотрипільське поселения у с. Сандрак // АП.— 1956. — Т. 6. — С. 118-129.
- 4. Малинковская Т. В. Раннетрипольское поселение Тростянец на Южном Буге // 150 лет ОАМ: Тез. докл.— К., 1975.— С. 53.
- 5. Заєць І. І. Кліщів — нове поселення трипільської культури на Південному Бузі // Археологія. — 1973. — № 10. — С. 48-61 Його ж: Трипольское поселение Клищев на Южном Буге (В/І-В/П) //СА. — 1974. — № 4. — С. 180-200.
- 6. Березовець Д. Т. Розвідка у верхів'ях р. Південного Бугу // АП. — 1952. — Т. 9. — С. 201-218.
- 7. Цвек Е. В. Домостроительство и планировка трипольских поселений // Энеолит и бронзовый век Украины. — К., 1976. — С. 46-57.
- 8. Конопля В. М., Круц В. А., Рыжов С. И. Трипольские памятники Верхнего Поднестропья // Проблеми історії та археологи давнього населення Української РСР: Тези доп. — К., 1989. — С. 103-104.
- 9. Заец И. И. Трипольское поселение... — С. 182.
- 10. Круц В. А. К истории населения трипольской культуры в междуречье Южного Буга и Днепра // Первобытная археология. — К., 1989. — С. 124.
- 11. Колесников А. Г. Проблемы реконструкции общественных структур на материалах поселений и жилищ // Проблемная ситуация в современной археологии. — К., 1988. — С. 247-250.
- 12. Гусев С. О. Нові дані про глинобитні споруди трипільського поселення Ворошиліика // Тез. доп. X Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. — Вінниця, 1991. — С. 13-14.
- 13. Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений // МИА. — М.; Л., 1949. — № 10. — С 88-89: Рис. 44, а, б:Мовша Т. Г. Трипольское жилище на поселении Солончены II // ЗОАО. — Одесса, 1960. — Т. 1/34. — С. 236.
- 14. Козловська В. Точки трипільської культури біля с. Сушівки на Гуманщині (розкопки року 1916) // Трипільська культура на Україні. — К., 1926. — Вип. І. — Рис. 1-2; Полищук Л. Ю. Памятники развитого Триполья // Памятники трипольской культуры в Северо-Западном Причерноморье. — К., 1989. — С. 47: Рис. 16.9.
- 15. Заец И. И., Гусев С. А. Ритуальный комплекс трипольского поселения Ворошиловка (жилище № 8): Доклад на II полевом семинаре. —Тальянки, 1991. — (Машинопис.)
- 16. Шмаглій М. М., ВідейкоМ. Ю. Пізньотрипільське поселення поблизу с. Майданецького на Черкащині // Археологія. — 1987.— Вип. 60. — С. 61.
- 17. Шевченко Л. Звичаї, зв'язані з закладаннями будівлі. — К., 1925. — С. 3.
- 18. Бибиков С. Н. Поселение Лука-Врублевецкая // МИЛ. — М.; Л., 1953. — № 38. — С. 263.
- 19. Артамонов М. І. Археологічні дослідження на Південному Поділлі в 1948 р. // АП. — 1952. — Т. IV. — С. 194.
- 20. Хавлюк П. И. Новые данные о культовых изображениях н Триполье // СА. — 1959. — № 3. — С. 206-208.
- 21. Заец И. И., Скакун II. Н. Результаты исследования производственного инвентаря поселения Ворошиловка // Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине: Тез. докл. — Тальянки, 1990. — С. 105-108.
- 22. Там же. — С. 107.
- 23. Маркевич В. И. Позднетрипольские племена Северной Молдавии. — Кишинев, 1981. — С. 113; Сорокин В. Я. Орудия труда и хозяйство трипольских племен: (По материалам среднего Триполья Днестровско-Прутского междуречья): Автореф. дис. ... канд. ист. наук. — Л., 1987. — С. 20.
- 24. Журавлев О. П. О животноводстве и охоте племен трипольской культуры Среднего Поднепровья и Побужья // Раннеземледельческие поселения-гиганты... — С. 134-138.
- 25. Коробкова Г. Ф. Хозяйственные комплексы ранних земледельческо-скотоводческих обществ юга СССР. — Л., 1987. — С. 182.
- 26. Виноградова П. М. Племена Днестро-Прутского междуречья в период расцвета трипольской культуры. — Кишинев, 1983.
- 27. Ткачук Т. М. Личины в росписи керамики культуры Триполье-Кукутени // Духовная культура древних обществ на территории Украины. — К., 1991. — С. 54.
- 28. Погожева А. П. Антропоморфная пластика Триполья. — Новосибирск, 1983.
- 29. Мовша Т. Г. Об антропоморфной пластике трипольской культуры // СА. — 1969-. — № 2. — С.29.
- 30. Черныш Е. К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии //Археология СССР. — Энеолит СССР. — М., 1982. — С. 245.
- 31. Балабина В. И. Зооморфная пластика культуры Триполье: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. — М., 1990. — С. 8.
- 32. Заєць І. І., Гусев С. О. Модель житла з трипільського поселення Ворошилівка // Археологія. — 1992. — № 3. — С. 130-132.
- 33. Маркевич В. И. Далекое-близкое. — Кишинев, 1985. — С. 78: Рис. 71.
- 34. Цвек Е. В. Буго-Днепровский вариант восточнотрипольской культуры // Первобытная археология. — К., 1989. — С. 114: Рис. 6.1,6,7.
- 35. Сорокин В. Я. Раскопки многослойного поселения Мерешовка-Четэцуе в 1980 г. // АИМ в 1979-80 гг. — Кишинев, 1983.— С. 106: Рис. 3.1.
- 36. Черныш Е. К. К истории населения энеолитического времени в Среднем Поднестровье // МИЛ. — М.; Л., 1962. — № 102. — С. 47: Рис. 27, 28, 29.
- 37. Попова Т. Л., Черныш Е. К. Трипольское поселение у с. Бодаки//ЗОАО. — 1967. —Т. 2. — С. 179: Рис. 4.
- 38. Шмаглій М. М., Рижов С. М., ДуОкін В. П. Трипільське поселення Коновка в Середньому Подністров'ї // Археологія. — 1985. — Вип. 52. — С. 47: Рис. 4, 10-12.
- 39. Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений... — С. 106: Рис. 6,1,3.
- 40. Гусев С. А. Керамический комплекс трипольского поселения Сосны //Доклад на II полевом семинаре... — (Машинопис.)
Джерело: http://www.museum.vinnica.ua/articles/pod3/gusv_s_o_zats___triplske_p.html |
