Вітаю Вас Гість!
Четвер, 19.10.2017, 22:46
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Київська область [17]
Різне [2]
Всі статті несортовані по регіонах

Наше опитування

Як ви оцінюєте збереженість архітектурної спадщини в Україні
Всього відповідей: 75

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Знайди відповідь

Друзі сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Регіональні дослідження » Різне

Петрик А.М. Археологічні дослідження Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства ДДПУ ім. Івана Франка.
Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка є одним із провідних педагогічних навчальних закладів західноукраїнського регіону. Серед багатьох напрямків наукових досліджень тут важливе місце посідає історична наука, зокрема археологія, що вивчає найдавніший та найбільш тривалий період існування людства. Наукові дослідження переважно проводяться в рамках певних науково-дослідних та навчальних програм. До польових робіт та опрацювання археологічного матеріалу залучаються студенти та наукові співробітники історичного факультету, зокрема працівники Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства. Значну допомогу в дослідженнях надають працівники Інституту археології та Інституту українознавсва ім. І.Крип’якевича НАН України, Національного заповідника “Давній Галич”, Керченського історико-культурного заповідника. Останнім часом намітилися перспективні тенденції вивчення пам’яток Дрогобицького регіону шляхом застосування методів інтердисциплінарних досліджень, що передбачають залучення широкого кола різнопрофільних спеціалістів, зокрема архітекторів, краєзнавців тощо, для опрацювання матеріалів та результатів археологічних досліджень.
Науково-дослідна лабораторія археології та краєзнавства (далі – НДЛАК) створена при кафедрі всесвітньої історії наказом №15-КН від 1.09.2000 р. по Дрогобицькому державному педагогічному університету імені Івана Франка з метою організації на наукових засадах евристичних наукових (археологічних та архівних) робіт з найдавнішого та давнього минулого нашого краю, опрацювання в лабораторних умовах археологічного матеріалу, поглиблення фахової підготовки студентів історичного факультету. Серед основних завдань НДЛАК можна виділити такі: виявлення та опис археологічних та архітектурних пам’яток на території м.Дрогобича та регіону; створення інформаційної бази даних; розробка та реалізація наукових програм дослідження пам’яток археології району та міста у співпраці з науковим установами України та спеціалізованими науково-дослідними організаціями; публікація археологічних та писемних джерел з історії регіону, написання на їх основі комплексних монографій та навчальних посібників.
За програмою археологічної практики, Положення про Науково-дослідну лабораторію археології та краєзнавства та наказу №148 з 9 по 23 липня 2000 р. студенти історичного факультету проходили навчальну археологічну практику в с.Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської області на базі Галицької археологічної експедиції Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України та Національного заповідника “Давній Галич”. Керівником практики призначено Василя Петрика, викладача кафедри всесвітньої історії Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Керівником Бази практики призначено Юрія Лукомського, наукового співробітника Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.
Оскільки виїзд студентів історичного факультету до Крилоса на археологічну практику відбувся вперше, було заплановано два заїзди. В ході робіт студенти були поділені на бригади, що перемінно працювали на двох археологічних об’єктах – фундаментах Успенського собору ХІІ ст. та поблизу Митрополичих палат на місці монументальної споруди ХІІ ст. Це дозволило за короткий термін ознайомити їх з основними видами повного циклу досліджень археологічних пам’яток – від початкового етапу і до консервації та польового опрацювання археологічного матеріалу.
Метою робіт на першому об’єкті було встановлення конструктивних особливостей влаштування окремих ділянок фундаментних мурів собору. При цьому також досліджувались археологічні об’єкти, що передували періоду закладки храму. В ході досліджень виявлено значну кількість археологічного матеріалу, в основному – з часу існування даного об’єкта та епохи фракійського гальштату. Найбільш проблематичним, однак, залишається питання датування та реконструкції керамічної черепиці, віднайденої в румовищі Успенського собору.
Одночасно з дослідженнями проводилися консерваційні роботи фундаментів Успенського собору. Фактично, це було продовженням консервації собору, що проводились Архітектурним загоном ГААЕ з 1998 р. Це, по суті, був початковий етап цілого циклу робіт з музеєфікації пам’ятки, що перебувають зараз у стадії вирішення Держбудом та Міністерством культури і мистецтв України. Студенти ознайомилися з методикою та технікою консерваційних робіт на архітектурно-археологічних пам’ятках, зі станом охорони пам’яток історії та культури на території заповідника “Давній Галич”.
В урочищі “Митрополичі палати” силами студентів було проведено невідкладні консерваційні роботи на розкопі 1998-1999 рр. , під стінами сучасного Історичного музею Національного заповідника “Давній Галич”. Паралельно при західній стіні музею (Митрополичих палат) розбито новий розкоп розмірами 4х6 задля подальшого дослідження Споруди 2, виявленої в ході попередніх робіт.
Дана ділянка прилягає до існуючої будівлі музею, що протягом свого існування (з початку ХІХ ст.) зазнавала численних перебудов та руйнувань. Тому верхні шари культурних напластувань являли собою завали будівельного сміття. На глибині 1,30-1,50 від денної поверхні було виявлено рештки дерев’яних конструкцій та розвал споруд, датованих XVII-XVIII ст., що, очевидно, належали до забудови пізньосередньовічного монастиря або єпископської резиденції. Шаром нижче виявлено скупчення вапнякових блоків, що могли слугувати підвалинами наземних дерев’яних споруд. На глибині 1,9-2,0 м. від д.п. зафіксовано рештки фундаментного рову стіни Споруди 2. Виявилось, що стіна продовжується більш ніж на 7,2 м (як і передбачалося), але далі зруйнована котлованом невеликої нежитлової споруди, датованої за археологічним матеріалом ХІІ ст.
У ході досліджень виявлено велику кількість археологічних знахідок широкого діапазону датування – від другої половини ХХ ст. н.е. до ІХ-VIII ст. до н.е. Серед матеріалів Нового часу переважала порцеляна, скло, полив’яна кераміка; серед знахідок раннього середньовіччя можна виділити фрагменти амфор, глечиків, світильників, бронзових прикрас тощо.
У 2001 р. (з 2 по 30 липня) в рамках навчальної археологічної практики студентів історичного факультету вперше в історії Дрогобича проведено археологічні розвідкові дослідження на території церквища Пречистої Діви Марії . Роботи проводились на підставі Відкритого листа №74 Форми №2 від 21.05.2001 р., виданого Польовим комітетом Інституту археології НАН України на ім’я викладача кафедри всесвітньої історії Василя Петрика (науковий консультант – Юрій Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства НАН України).
Для проведення досліджень на базі Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства ДДПУ ім. І.Франка створено Дрогобицьку археологічну експедицію (наказ ДДПУ №210 від 02 липня 2001 р.). Склад експедиції: Василь Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії ДДПУ – керівник археологічної практики; Леонід Тимошенко, канд. іст. наук, доцент, завідувач кафедри всесвітньої історії – керівник експедиції; Андрій Петрик – старший лаборант. Перед початком археологічних досліджень здійснено обгрунтування вибору об’єкта, завдання, форм і методів дослідження. Це послужило підставою для укладання угоди про співпрацю між ДДПУ ім. І.Франка та Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, яка забезпечила необхідне правове поле для проведення археологічних робіт.
Дослідження передбачали проведення шурфування в межах існуючої ділянки здогаданого церквища для виявлення археологічного культурного шару та археологічних об’єктів (фундаментів церкви Пречистої Діви Марії, прицерковного могильника, забудови церковної ділянки), попереднє вивчення стратиграфічних нашарувань та будівельної історії даної території.
Дослідженнями на території церквища виявлено понад 2185 фрагментів археологічних знахідок, окремі з яких датовані кінцем ХІІ-ХІІІ ст. Це підтвердило попередні припущення про існування в районі вул. Ю.Дрогобича поселення княжої доби. Вишукування підтвердили існування на даній ділянці закритого археологічного комплексу пізньосередньовічного могильника XVII-XVIII ст., що дає підставу для проведення подальшої локалізації будівель церковного комплексу, а розкриття мощеної площі при колоні Св. Івана (ХІХ ст.) може слугувати підставою для впорядкування ділянки при регенерації історичного середовища м.Дрогобича. Не вдалося виявити фундаментів чи явних будівельних решток здогаданого храму. Це зумовлено, перш за все, складною будівельною історією самої ділянки, складною мережею газових комунікацій.
Результати досліджень введені до наукового обігу шляхом написання наукового звіту, повідомлень та статей. Широка громадськість ознайомилася з ходом та результатами досліджень через місцеву пресу .
У цьому ж році група студентів історичного факультету взяла участь в охоронних археологічних дослідженнях біля кургану Джург-оба на південному узбережжі Керченського півострова в районі античного міста Кітей поблизу мису Текіль. Експедиція була зорганізована згідно з програмою археологічної практики, планом роботи НДЛАК, наказом ректора проф. В.Скотного №226 від 16 липня 2001 р. та угоди, укладеної між ДДПУ ім. І.Франка та Керченським історико-культурним заповідником від 18 липня 2001 р. Термін експедиції – 5-22серпня 2001 р. Було сформовано групу з 8 студентів 1, 2 та 4 курсів історичного факультету. Керівником групи призначено викладача кафедри всесвітньої історії Юрія Стецика. До складу експедиції входили: Ю.Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’яквича НАН України; О.Куликов, завідувач сектором польових досліджень відділу охорони пам’яток Керченського заповідника; Л.Пономарьов, регіональний інспектор охорони пам’яток республіканського комітету при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, П.Столяренко студент історичного факультету Донецького державного національного університету та О.Бистров, випускник історичного факультету ДДПУ. Очолив експедицію О.Єрмолін, молодший науковий співробітник Керченського заповідника .
Студенти були поділені на дві бригади, що працювали на двох археологічних об’єктах – Склеп №2 і Склеп №3 (нумерація за Ю.Марті).
Склеп №2 досліджено повністю. В ході робіт виявлено велику кількість багатого і виразного рухомого археологічного матеріалу, що перевершив усі сподівання, які можна було покладати на неодноразово розграбований і до того ж археологічно “вивчений” склеп. Серед знахідок можна виділити кістяні триелементні складні гребені (ІІІ-IV ст. н.е. за Г.Нікітіною), скляний глек (схожий із типом Еггерс, 245), бронзові та срібні пряжки і завершення ременів, червонолакові таріль та миску тощо. Великий інтерес становить фресковий розпис Склепу №2. Склеп №3 через потужну засипку та стислі терміни експедиції до кінця не вдалося дослідити. Насиченою була культурна програма в ході якої студенти відвідали музей в Керчі, фортецю Ені-Кале (XVIII-XIX ст.), склеп Деметри, руїни Пантікапея на горі Мітрідат тощо.
В 2002 р. в рамках навчальної археологічної практики та згідно з Положенням про НДЛАК студенти історичного факультету та працівники лабораторії взяли участь у трьох археологічних експедиціях. Уже вдруге в історії університету студенти історичного факультету брали участь у дослідженні некрополя античного Кітею. За програмою археологічної практики та наказом №235 від 1.07.2002 р. “Про створення Керченської археологічної експедиції на базі НДЛАК ДДПУ ім. І.Франка” з 10 липня по 12 серпня 2002 р. група студентів в кількості 19 осіб проходила археологічну та науково-дослідну практику в околицях с.Завєтноє Ленінського р-ну АР Крим на базі Керченського державного історико-культурного заповідника та Кримського філіалу Інституту археології НАН України . Керівником групи призначено Андрія Петрика, викладача кафедри всесвітньої історії, провідного спеціаліста НДЛАК; керівником Бази практики – О.Єрмоліна, наукового співробітника Кримського філіалу Інституту археології НАН України. Архітектурні та геодезичні обміри проводив Юрій Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.
Експедиція продовжила роботи розпочаті в попередньому сезоні. Студентів було поділено на три бригади та закріплено за ними відповідні розкопи. Кожним з розкопів керував керівник, що призначався із числа студентів старших курсів. Роботами на Розкопах №2 та №5 керував студент ІІІ курсу Р.Марунчак; Розкопі №3 – студент 2 курсу Я.Січка, Розкопі №4 – студент 2 курсу Т.Халавка.
На початковому етапі досліджень для вивчення самої території некрополя застосовано біолокаційну (радіоестезичну) методику. Роботи проводили О.Єрмолін та А.Петрик. Ними локалізовано сліди двох склепів (Розкоп №3,5) та поховальних ям (Розкопи №2, 3, 5а.). Подальші дослідження велись з допомогою закладання розкопів 5х5 м, орієнтованих по лінії Північ-Південь і Захід-Схід. Згодом вони були посаджені на координаційну сітку некрополя та точно нанесені на план.
У ході проведення археологічної практики учасниками експедиції було локалізовано, відкрито, досліджено та введено до наукового обігу цілий ряд пам’яток досі маловивчених чи невідомих для української історичної науки (“Склеп без ніш №4”, що в 1928 р. був частково обстежений Ю.Марті; невідомий розписний склеп – Склеп №7 – Розкоп №5; Грунтові Поховання №1 та 2 з Розкопу №4, поховання №5а – Розкоп №5; Поховання №1 – Розкоп №2 ). По всій ділянці досліджень у великій кількості виявлено фрагменти кераміки салто-маяцької культури (VIII-X ст.), фрагменти гончарної та ліпної кераміки античного часу (мисок, киликів, амфор, світильників, зоо- та антропоморфних посудин тощо), фрагменти слабо- та сильнопатинованих скляних виробів світло-, темно-зеленого, синього та коричневого відтінків, кістяних гребенів, бронзових, мідних та срібних виробів (ремінні пряжки, цвяхи, ключі, монети, браслети тощо), речі виготовлені із жовтого металу; фрагменти зброї (мечі, наконечники стіл, списів тощо). Усі знахідки та об’єкти попередньо датуються кінцем-серединою ІІІ ст. – серединою IV ст. н.е.
За час експедиції студентам проведено ряд екскурсій. Серед них можемо виділити такі, як екскурсія на маяк Киз-аул (1871 р.), екскурсія на мис Текіль, кітейське городище, гору Мітрідат, міський морський порт, екскурсія до церкви Іоанна Предтечі (м.Керч), в Керченський музей тощо.
З 8.07. по 12.08.2002 р. на території с.Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської обл. у складі Галицької археологічної експедиції Національного заповідника “Давній Галич” та Інституту археології НАН України (керівник експедиції док.іст.наук, проф.В.Д.Баран) працював Галицький археологічний загін ДДПУ ім.І.Франка . Оскільки фінансування археологічних досліджень заповідником не проводились, робота загону велась за кошти ДДПУ ім.І.Франка, учасників загону, а також за матеріальної підтримки Крилоської сільської ради. Керував роботами загону провідний спеціаліст НДЛАК, викладач кафедри всесвітньої історії Василь Петрик. Науковими консультантами археологічних досліджень були канд. іст. наук, доцент Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Б.Томенчук та науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Ю.Лукомський.
Студенти працювали у складі однієї бригади під безпосереднім керівництвом В.Петрика. На першому етапі досліджень, після ознайомлення з історичною топографією та пам’ятками Крилоського городища, сучасного Галича та с.Шевченкове, проведено локалізацію за поверхневими слідами елементів оборонних укріплень василіянського Крилоського монастиря. При цьому використано матеріали розвідкових досліджень Б.Томенчука та археологічного обстеження території, проведеного Ю.Лукомським восени 2001 р. Це дозволило без втручання в культурний шар локалізувати перебіг західного оборонного муру монастиря.
На другому етапі в північно-західному куті церковного подвір’я закладено розвідкову траншею (Траншея №1) шириною 1,0 м., довжиною – 8,0 м. (з подальшим продовженням на північ до 9,0 м.). Траншею розбито в осях Успенської церкви, з відступом від площини західної стіни церкви на 1 м., в 14 м. на північ від північно-західного кута бабинця. Роботи розпочались за благословення пароха с.Крилос о. Ярослава Жолоба. На третьому етапі досліджень за огорожею церковного подвір’я закладено розвідковий шурф (Шурф №2) розмірами 3,0х3,0 м. В ході робіт розкрито верх муру північно-західної башти, товщиною 1,1 м. В розвалі над фундаментом башти, що утворився при її розбиранні, виявлено крейцер 1859 р., що дає можливість віднести період розбирання мурів до межі XVIII-XIX ст. – часу спорудження єпископської літньої резиденції (“Митрополичих палат”).
Варто констатувати, що археологічні дослідження проводилися на багатошаровій археологічній пам’ятці, що дало студентам можливість ознайомитися з археологічними пам’ятками, датованими VIII-VI ст. до н.е. – XIX ст. н.е. Дослідженнями виявлено рештки оборонних мурів початку XVIII ст., зведених навколо кафедральної церкви Успення Пресвятої Богородиці кінця XVI ст., археологічні об’єкти ХІІ-ХІІІ ст., численні рухомі археологічні знахідки, окремі з яких мають значну мистецьку цінність.
З 25 липня по 8 серпня студенти історичного факультету в рамках археологічної практики працювали у складі Міжнародної українсько-американсько-польської археологічної експедиції по дослідженню полів козацьких битв XVII ст. в Україні . Керівником загону призначено старшого лаборанта НДЛАК Володимира Галика. Керівник Бази практики – А.Мандзій, професор, доктор Морехеандського університету США. Відкритий лист № 215 від 26 червня 2002 р. (Форма 2) виданий на ім’я Б.Строценя, здобувача Інституту археології НАН України.
В ході розвідкових робіт локалізовано та зроблено топографічну зйомку поля Зборівської битви, обстежено залишки фортифікаційних споруд XVII ст. та виявлено понад 700 фрагментів археологічних знахідок кінця XVI-XVII ст.
Від 3.07 до 27.07.2003 р. згідно з Відкритим листом №71/324 Форми №4 від 5.05. 2003 р., виданого Польовим комітетом ІА НАН України на ім’я Василя Петрика – викладача кафедри всесвітньої історії ДДПУ в м.Дрогобичі працювала Дрогобицька археологічна експедиція ДДПУ ім.І.Франка . Фінансування експедиції проводилося з бюджету ДДПУ за програмою археологічної практики студентів історичного факультету, Положенням про Лабораторію та за рахунок спонсорських надходжень від голови товариства “Юрій Дрогобич” В.Кондзьолки.
Основна мета досліджень полягала в археологічному вивченні території солевиварювального заводу та розробці заходів з їх охорони. Серед основних завдань досліджень можна виділити такі:
- з’ясувати найбільш дискусійні питання ранньої історії міста за допомогою комплексних історичних, археологічних, архівних досліджень, візуального обстеження пам’яток матеріальної культури.;
- розробка, на підставі даних досліджень, пропозицій щодо проведення подальших археологічних вишукувань і пам’яткоохоронних робіт на території історичного ареалу м.Дрогобича – поселення ХІ-XVII ст.
Охоронні археологічні розкопки проводилися на території Дрогобицького солевиварювального заводу (вул. Солоний Ставок, 27). У ході досліджень закладено два розкопи та один шурф. Розкоп №1 (“Королівська” шиба №1, середня глибина розкопування 2,8 м.); Шурф №1 – Шиба №2 (гл. від д.п. – 0,8 м.); Розкоп №2 – солевиварювальний цех другої половини ХІХ ст. (середня гл. – 1,55 м.).
У результаті охоронних досліджень виявлено: 1) фрагмент дерев’яного трубопроводу ( початку-другої половини ХІХ ст.); 2) робочий майданчик та будівлю солевиварювального цеху XVII-XVIII ст.; 3) румовище мурованої цегляної споруди середини ХІХ ст.
На опрацювання взято коло 800 одиниць археологічних знахідок. Це переважно фрагменти керамічного та скляного посуду, керамічна люлька, монети, фрагменти цегли, фрагменти дерева, крем’яний виріб та фрагменти кераміки фракійського гальштату. Археологічний матеріал охоплює VIII-VI ст. до н.е. - початок XX ст. н.е.
Шурф №1 закладений при північній стіні Шиби №2, що припинила свою діяльність в 50-х рр. ХХ ст. Будівля каркасна, обшальована дошками. Фундамент бутовий, на вапняково-піщаному розчині сіруватого відтінку зі значним домішком піску. Блоки фундаменту – пісковик та грубооброблені валуни. У зв’язку з наявністю заводських комунікацій, швидким підтопленням водою вирішено призупинити роботи на даному об’єкті та законсервувати фундаменти північно-східної стіни Шиби №2.
Розкоп №1 розміром 4х4 м. закладений коло найперспективнішої ділянки – діючої “Королівської” шиби №1. В ході досліджень зафіксовано сліди солевиварювального виробництва XVII-XIX ст. (фешини, трубопровід, солевиварювальне обладнання тощо.)
Починаючи з глибини 2,8 м. від д.п. зібрано фрагменти кераміки ХІІІ-ХІІ ст., а на глибині 3,5 м. у північно-західному куті розкопу зафіксовано сліди обгорілих дерев’яних колод (настилу?), щільно припасованих одна до одної.
У Розкопі №2 на гл. 1,55 м. від д.п. виявлено верх дерев’яного стовпа підпрямокутної форми із заокругленими краями. Розміри стовпа 40х40 см. В ході подальших досліджень зафіксовано фрагмент кам’яної кладки на піщаному розчині, фрагмент цегляної підлоги, сліди дерев’яних конструкцій більш раннього часу.
На жаль, у жодному з розкопів дійти до материка не вдалося через високий рівень грунтових вод, швидке заповнення водою зондажів та відсутність відповідного водозабірного спорядження.
Після закінчення охоронних археологічних досліджень розкопи законсервовано землею з викидів. Працівники НДЛАК планують провести подальші стаціонарні археологічні дослідження даного об’єкта для подальшого вивчення характеру та потужності культурних нашарувань, уточнення його датування та вивчення планувальної структури заводу.
У серпні 2003 р. група із 14 студентів історичного факультету брала участь у вже традиційних дослідженнях кітейського некрополя в районі кургану Джург-оба . Очолив групу провідний спеціаліст НДЛАК ДДПУ ім.І.Франка Володимир Галик. Керував експедицію О.Єрмолін, науковий співробітник Кримського філіалу Інституту археології НАН України. В ході досліджень було локалізовано та досліджено два склепи (Розкоп №5 та Розкоп №6), зібрано велику кількість рухомого археологічного матеріалу та введено до наукового обігу невідомий мальований склеп №8 (Розкоп №6).
У ході археологічних досліджень студентами та працівниками НДЛАК зібрано та опрацьовано велику кількість джерел та матеріалів, що в майбутньому стануть базою влаштування історико-краєзнавчого та археологічного музею історичного факультету. Найближчим часом планується завершити підготовку монографії “Пізньосередньовічний Дрогобич”, навчального посібника “Енеолітичні культури на території України”, довідкового видання “ Список літератури до курсу “Археологія” (з каталогу бібліотеки ДДПУ ім. І.Франка)” та Археологічного словника.


Категорія: Різне | Додав: Darkwia (20.08.2009)
Переглядів: 1537 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 1
1  
Працював, накопав, а де висновки, публікації, народне висвітлення знайденого? Кожен може накопати!!!!
ПІАРЩІК!

Ім`я *:
Email *:
Код *: